холодно... насправді холодно коли нікого немає поруч... ні когось , ні себе... холодно не тоді як падає сніг чи стелиться скрипучий мороз. холодно- це коли обдуває вітер і без того опущені, не веселі очі. одиноко і холодно стає всюди навіть між пальцями де раніше затискав її тендітну долоню(ти ніколи не думав про це, а як же приємно було її торкатись), в щоки починаєш мерзнути вона раніше говорила до тебе підіймаючи голову( така дрібненька була) і тепло від її уст гріло тебе (ти не цінував того витав десь далеко коли вона була захоплена тобою). але минають і найкращі, і найприємніші і бажані миті, що казати про людські почуття і відчуття з якими ти десь незгоден, не хочеш, не любиш!
наші бажання змінюються частіше природних сезонів , а наші потреби тривають стільки скільки ми даємо їм волі. ми керуємо холодом який пронизує тебе, пробирає до кісточки. відкриваючи своє серце аби випустити звідти того кого пригрів, полюбив, і ти не можеш одразу закрити за ними двері (як колись не міг покласти слухавку). крізь тебе проходить холод! перше ти того не помічаєш стоїш при дверях завмерши а думками біжиш наздоганяючи те, що вже неповернути (бо немає змісту все минуло , але спогади... жеврять надію, блокуючи реальність народжують у мозку варіанти то осуджуючи то виправдовуючи самого себе ) і коли ти приходиш до тями ... холодно... холодно по всюди .
але той холод явище недовговічне. ти приходиш до тями ти рухаєшся далі аби зігрітись , щоб подолати і розумієш що тепер не холодно тепер новий ти! цієї весни нехай підуть усі морози і всі холода із Ваших сердець друзі! нехай уявні етюди не буять у Вас жагу до почутів, а лише реальні сміливі і нові почуття нехай творять у вас ті емоції з яких я потім писатиму колючі стрічки заздрісних емоцій)
з любв"ю до Вас ваша Я
наші бажання змінюються частіше природних сезонів , а наші потреби тривають стільки скільки ми даємо їм волі. ми керуємо холодом який пронизує тебе, пробирає до кісточки. відкриваючи своє серце аби випустити звідти того кого пригрів, полюбив, і ти не можеш одразу закрити за ними двері (як колись не міг покласти слухавку). крізь тебе проходить холод! перше ти того не помічаєш стоїш при дверях завмерши а думками біжиш наздоганяючи те, що вже неповернути (бо немає змісту все минуло , але спогади... жеврять надію, блокуючи реальність народжують у мозку варіанти то осуджуючи то виправдовуючи самого себе ) і коли ти приходиш до тями ... холодно... холодно по всюди .
але той холод явище недовговічне. ти приходиш до тями ти рухаєшся далі аби зігрітись , щоб подолати і розумієш що тепер не холодно тепер новий ти! цієї весни нехай підуть усі морози і всі холода із Ваших сердець друзі! нехай уявні етюди не буять у Вас жагу до почутів, а лише реальні сміливі і нові почуття нехай творять у вас ті емоції з яких я потім писатиму колючі стрічки заздрісних емоцій)
з любв"ю до Вас ваша Я
Комментариев нет:
Отправить комментарий