среда, 15 февраля 2012 г.

падають кришталеві крихітки на повіка і тануть... так часто тануть спогади... проте що було. болі і радості тануть, та не все так просто як у випадку зі сніжинками. замість пару лишаються шрами.
думки не покидають людську голову гніздяться і не дають навіть маленького натяку на те,  що колись можна буде просто не думати, не відчувати приторного аромату помилок минулого...
не хочеться плакати дарма , краще вештатись шумними вулицями роздаючи посмішки перехожим ... нехай плачуть сніжинки танучи на довгих віях, холодні зимові сьозинки все ж краще від людських... плакати через спогади можна безкінечно... сьогодні будуть зимові сльзи, завтра весняні гози, потім курячий дощ, а там і осіній проливний ...
сьогодні падають кришталеві крихітки на повіка і тануть ...тане твій сум і сором є тільки ти майбутня впевнена сильна і єдина.

Комментариев нет:

Отправить комментарий